Філософія інклюзії базується на вірі в те, що кожна людина з вадою має отримати освіту і житлові умови, які б якомога ближче відповідали нормальним. Вона передбачає істотні зміни в культурі, політиці та практичній діяльності закладів освіти. Одним із аспектів інклюзивної освіти є забезпечення ефективності навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітньому закладі. Увага зосереджується на соціалізації дітей цієї категорії та якості навчання. Діти з особливими потребами стають частиною нашого життя, вони включаються в заклади освіти, оточення, спільноти. До них ставляться як до рівних і як таких, що заслуговують на повагу і сприйняття їх такими, як вони є. Це те право, яким всі ми користуємось як члени суспільства.
Інклюзія базується на концепції «нормалізації», в основі якої – ідея, що життя і побут людей з обмеженими можливостями мають бути якомога більше наближені до умов і стилю життя усієї громади. Принципи «нормалізації» закріплені низкою сучасних міжнародних правових актів: Декларація ООН про права розумово відсталих (1971), Декларація про права інвалідів (1975), Конвенція про права дитини (1989) та ін. Зокрема, Декларація ООН про права розумово відсталих є першим нормативно–правовим документом щодо визнання осіб з порушеннями психофізичного розвитку суспільно повноцінною в соціальному сенсі меншиною, яка потребує соціального та правового захисту.
З метою забезпечення цілісного входження дитини з особливими потребами в загальноосвітній простір, що відповідатиме її потребам і можливостям, в сучасному дошкільному навчальному закладі передбачена така форма організації освіти, як інклюзивна. Інклюзивна освіта означає створення умов для отримання, засвоєння і використання знань, умінь і навичок дітьми з особливими освітніми потребами в різних видах діяльності разом з усіма однолітками групи. Тому загальною метою дошкільного навчального закладу з інклюзивною освітою є забезпечення умов для спільного виховання і вчання дітей з різними психофізичними особливостями розвитку. Завданнями такого закладу є:
— створення комфортного простору для всіх дітей;
— створення інклюзивного розвивального середовища, яке сприяє гармонійному розвитку особистості особливої дитини;
— формування толерантного товариства дітей, батьків, персоналу дошкільного навчального закладу;
— створення у навчальному закладі педагогічної системи, центрованої на потребах дитини та сім’ї.
Принципи організації роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в групах з інклюзивною формою навчання:
— індивідуалізації та диференціації;
— єдності сенсорного (безпосередній чуттєвий досвід дитини як основа розвитку), мовленнєвого (формування різних видів мовленнєвої компетенції), лінгвістичного (засвоєння мовних засобів), комунікативного (включення дітей у різні форми спілкування) розвитку;
— підтримки самостійної активності дитини;
— міждисциплінарного підходу (освіта дитини з психофізичним порушенням вимагає комплексного, міждисциплінарного підходу до визначення впровадження методів і засобів її виховання, навчання і розвитку);
— варіативності в організації процесів навчання і виховання;
— активного включення в освітній процес всіх його учасників: дітей, батьків і фахівців;
— партнерської взаємодії з родиною, яка виховує дитину з особливими освітніми потребами (організація такої взаємодії передбачає зустрічі з батьками, бесіди, консультації, інформаційну підтримку, складання індивідуальної програми розвитку з урахуванням запитів сім’ї, залучення батьків до корекційно- розвивальної роботи, організацію зустрічей з фахівцями тощо)
Реформа інклюзивного навчання передбачає, що у групі дитячого садка має бути від одного до трьох дітей з особливими потребами, а всі інші мають бути нормотиповими. Таким чином діти з особливими потребами краще розвиватимуться та інтегруватимуться у суспільство, а нормотипові діти швидше звикатимуть до розмаїття й важливості толерантного ставлення до дітей з особливими потребами.
Рання інклюзія починається із дитячого садку. Створення інклюзивної групи у дитячому садку дає можливість розвивати дитину за індивідуальним планом, залучати до її розвитку асистента дитини та команду супроводу — психолога, вихователя, дефектолога чи інших фахівців.
Перший крок: інклюзивно-ресурсні центри
Статус дитини з особливими потребами є пільгою, що дає право на першочергове зарахування до дитячого садка. Для отримання цієї пільги, відкриття інклюзивної групи у садочку та розробки індивідуального плану для дитини потрібно отримати ключовий документ — комплексну оцінку психолого-педагогічного розвитку дитини. Цю оцінку роблять у інклюзивно-ресурсних центрах (ІРЦ)
Мета створення цих установ — реалізація права дітей з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти (в тому числі, професійно-технічної). Інклюзивно-ресурсні центри: проводять комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, на підставі якої надають фахові рекомендації для розробки індивідуального плану розвитку, надають психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги; забезпечують системний та кваліфікований супровід дитини з особливими освітніми потребами.
Другий крок: створення інклюзивної групи у дитсадку